(097) 3411-062 (050) 260-6262 (063) 6430-062 (067) 382-62-62

[новини міста] Голодомор. Пам’ятає Хмельницький, пам’ятає Україна і весь світ

Скорботною ходою від Майдану Незалежності до пам’ятного знаку «Ангел Скорботи» вирушили сотні небайдужих хмельничан із колосками пшениці, лампадками і квітами... Помолитись з громадою за жертв Голодомору прийшло керівництво міста та області, духовенство.
«Це одна з найтрагічніших сторінок в історії України. Зараз архіви відкриваються, і ми дізнаємося про те, скільки насправді загинуло селян не лише від голоду, а ще й у протестах. Головне – пам’ятати ці сторінки, аби ніколи не повторилося так, що одна людина може позбавити життя мільйони людей. І найголовніше – робити щось для країни. Вже настав час назвати прізвища винуватців», – каже екс-мер Хмельницького Сергій Мельник.

Поблизу “Ангела Скорботи” Митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній відслужив панахиду за жертвами голодомору. Сотні хмельничан запалили лампадки та поклали квіти до пам’ятного знаку.
«Я щороку долучаюся до Скорботної ходи. Дуже добре, що сьогодні тут багато молоді, і ми, українці, зараз разом. Адже Україна завжди потерпала не від того, що не було свідомих українців, а від того, що не було пам’яті», – розповідає хмельничанка Світлана.

Помолитися за загиблих і запалити лампадку прийшли небайдужі хмельничани різних поколінь.
«Цей день для мене – горе, величезне. У 1933 році мені було вісім років, я жив на Галичині. Тоді до нас надходили страшні звістки. Я пам’ятаю, як наші люди збирали продукти, щоб допомогти тим, хто за Збручем», – пригадує пенсіонер Гореслав Лаба.

Сотні лампадок запалили біля пам’ятника, їх ставили на вході до скверу та біля ЦУМу.
«Сьогодні я прийшов, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув через тоталітарний режим у 30-х роках. Кожен із нас зобов’язаний не просто прийти і поставити свічку, а відмовитись у цей день від будь-яких розваг. Згадую, як того року у багатьох клубах танцювали «на кістках», відбувалися концерти. Треба розуміти, що це не просто день пам’яті жертв Голодомору – це трагедія для всієї української нації», – наголошує студент Віталій Підгайчук.

Через останні події цьогоріч українці особливо згадують і тих, хто чинив спротив геноциду.
«Кожен українець повинен пам’ятати про цю трагедію і розуміти, що голод був спричинений московсько-більшовицькою окупацією, – підкреслює перший заступник голови облдержадміністрації Олександр Симчишин. – Сьогодні є можливість провести паралелі: той самий окупант, той самий ворог знову «лізе» до нас у дім, знов агресія і намагання окупувати нашу країну. Тому ми не повинні робити помилок минулого, треба зробити все можливе, щоб відбити агресію та будувати державу, в якій ніколи люди не вмиратимуть від голоду, буде мирне небо, де можна жити і працювати, народжувати і виховувати дітей».

Усіх мешканців міста, які не мали змоги брати участь у заходах, просять запалити свічку в домівці на вікні та промовити молитву за невинно загиблими.